Пангастро

Способ применения и дозы

Введение препарата рекомендуется лишь в случае, когда его применение перорально невозможно.

Рекомендуемые дозы.

Язва желудка, язва двенадцатиперстной кишки и рефлюкс-эзофагит средней и тяжелой степени

1 флакон (40 мг пантопразола) в сутки.

Пептические язвы, осложненные желудочно-кишечными кровотечениями, с целью профилактики повторного кровотечения — Пангастро 80 мг болюсно, затем в виде капельной инфузии 8 мг / ч в течение 3-х дней.

Длительное лечение синдрома Золлингера-Эллисона и других патологических состояний гиперсекреции

Начальная суточная доза составляет 80 мг. При необходимости дозу можно титровать, увеличивая или уменьшая, в зависимости от показателей секреции кислоты в желудке. Если дозы превышают 80 мг в сутки, их необходимо разделить на два введения. Возможно временное повышение дозы пантопразола до 160 мг, но продолжительность применения должна ограничиваться только периодом, который необходим для адекватного контроля секреции кислоты.

В случае необходимости быстрого уменьшения кислотности большинства пациентов достаточно начальной дозы 2 х 80 мг для достижения желаемого уровня (

Печеночная недостаточность

Пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью не следует превышать суточную дозу 20 мг пантопразола.

Почечная недостаточность

Пациентам с почечной недостаточностью не следует превышать суточную дозу 40 мг.

Пациенты пожилого возраста

Пациентам пожилого возраста не следует превышать суточную дозу 40 мг.

Способ приема

Готовый к применению раствор получают путем разведения порошка во флаконе 10 мл раствора для инъекций хлорида натрия 0,9%. Полученный раствор можно вводить сразу или вливать после смешивания с 100 мл раствора для инъекций хлорида натрия 0,9% или раствора для инъекций глюкозы 5%.

После приготовления раствор необходимо использовать в течение 12:00.

Данный препарат предназначен для введения в течение 2-15 минут.

Побічні реакції

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:

часто (> 1/100 і ≤ 1/10), нечасто (> 1/1000 і ≤ 1/100), рідко (> 1/10 000 і ≤ 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10 000, включаючи поодинокі випадки).

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку травного тракту: часто – біль в епігастральній ділянці, діарея, запор, метеоризм; нечасто — нудота, блювання; рідко – сухість у роті.

Загальні розлади: дуже рідко – периферичні набряки, тромбофлебіт у місці введення.

З боку печінки: дуже рідко – підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, g-ГТ), тригліцеридів, підвищення температури тіла, гепатоклітинний розлад, що призводив до жовтяниці або печінкової недостатності.

З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок.

З боку шкіри та кістково-м’язової системи: нечасто – алергічні реакції (свербіж, шкірні висипання); рідко – артралгія; дуже рідко – міалгія, кропив’янка, ангіоедема, мультиформна еритема, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість.

З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення зору (затьмареність); дуже рідко – депресії; частота невідома – галюцинації, сплутаність свідомості (особливо у схильних до цього пацієнтів, а також загострення вже існуючих симптомів).

З боку сечовидільної системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення та порушення у місці введення: часто – біль у місці введення; дуже рідко — периферичні набряки.

Порушення, визначені за результатами лабораторних досліджень: дуже рідко – підвищення активності печінкових ферментів (трансамінази, гамма-ГТ); підвищення концентрації тригліцеридів; підвищення температури тіла.

Порушення обміну речовин: рідко – гіперліпідемія і зростання рівня ліпідів (тригліцеридів, холестерину), коливання маси тіла; дуже рідко – гіпонатріємія.

З боку репродуктивної системи: рідко – гінекомастія.

Пангастро аналоги и цены

У нижеперечисленных аналагов Пангастро совпадают коды ATC. Аналоги подобраны по химической структуре лекарственного препарата и являются наиболее подходящими заменителями. Одинаковый состав, показания к применению, могут отличаться дозы действующих веществ.

Состав: пантопразол

Все аналоги Пангастро представлены исключительно в ознакомительных целях и не являются поводом для самостоятельного принятия решения о замене препарата. Перед употреблением препарата проконсультируйтесь с врачом и ознакомьтесь с инструкцией по применению.

САМОЛЕЧЕНИЕ МОЖЕТ НАНЕСТИ ВРЕД ВАШЕМУ ЗДОРОВЬЮ

Побочные реакции

Побочные эффекты по частоте возникновения классифицируют по таким категориям:

часто (> 1/100 и ≤ 1/10), нечасто (> 1/1000 и ≤ 1/100), редко (> 1/10 000 и ≤ 1/1000), очень редко (≤ 1/10 000, включая единичные случаи).

Со стороны пищеварительного тракта: часто — боль в эпигастральной области, диарея, запор, метеоризм; редко — тошнота, рвота; редко — сухость во рту.

Общие расстройства: очень редко — периферические отеки, тромбофлебит в месте введения.

Со стороны печени: очень редко — повышение уровня печеночных ферментов (трансаминаз, g-ГТ), триглицеридов, повышение температуры тела, гепатоклеточная расстройство, приводил к желтухе или печеночной недостаточности.

Общие нарушения и нарушения в месте введения: часто — боль в месте введения; очень редко — периферические отеки.

Нарушения, определенные по результатам лабораторных исследований: очень редко — повышение активности печеночных ферментов (трансаминаз, гамма-ГТ); повышение концентрации триглицеридов;повышение температуры тела.

Нарушение обмена веществ: редко — гиперлипидемия и рост уровня липидов (триглицеридов, холестерина), колебания массы тела; очень редко — гипонатриемия.

Фармакологические свойства

Фармакологические. Пантопразол является замещенным бензимидазола, который ингибирует секрецию соляной кислоты в желудке из-за специфической блокаду протонных насосов париетальных клеток.

Пантопразол в кислой среде париетальных клеток превращается в активную форму и ингибирует H +, K + -ATФазу, что блокирует конечную стадию производства соляной кислоты желудком. Ингибирование является дозозависимым и влияет как на базальную, так и на стимулированную секрецию кислоты. У большинства пациентов симптомы исчезают за 2 недели. Как и другие ингибиторы протонного насоса и ингибиторы Н 2 рецепторов, пантопразол ослабляет кислотность желудка и, соответственно, увеличивает уровень гастрина пропорционально снижению кислотности. Рост гастрина является обратимым.Поскольку пантопразол связывается с ферментами, отдаленными от уровня клеточных рецепторов, ему присуща свойство ингибировать секрецию соляной кислоты независимо от стимуляции другими веществами (ацетилхолином, гистамином, гастрином). Пероральные и внутривенные лекарственные формы обеспечивают одинаковый терапевтический эффект.

Под влиянием пантопразола возрастают уровни гастрина натощак. При краткосрочном применении верхняя граница нормы в большинстве случаев не превышается. При длительном лечении уровня гастрина в основном растут в 2 раза. Однако в редких случаях возможно избыточный рост этих уровней.Как следствие, у небольшой части пациентов при длительном лечении наблюдается незначительное или умеренное увеличение количества специфических эндокринных клеток желудка (как при аденоматоидний гиперплазии). Однако, как показали проведенные исследования, у людей не происходит формирование карциноидном прекурсоров (атипичной гиперплазии) и гастральном карциноидном опухолей, как это наблюдалось в ходе экспериментов на животных.

Согласно результатам исследований на животных, при продолжительности лечения пантопразолом свыше 1 года не исключен влияние на эндокринные параметры щитовидной железы.

Фармакокинетика. В диапазоне доз от 10 до 80 мг кинетика пантопразола в плазме линейная как при пероральном, так и при внутривенном введении.

Распределение

Связывание пантопразола с белками плазмы составляет около 98%. Объем распределения — около 0,15 л / кг.

Вывод

Вещество почти полностью метаболизируется в печени. Основной метаболический путь — деметилирования CYP2C19 с последующей сульфатной конъюгацией. Среди других метаболических путей — окисления CYP3A4. Период полувыведения — около 1:00, клиренс — около 0,1 л / ч / кг.Зарегистрировано несколько случаев задержанного вывода. За специфического связывания пантопразола с протонного насоса париетальных клеток увеличение периода полувыведения существенно не коррелирует с продолжительностью терапевтического действия (ингибированием секреции соляной кислоты).

Большинство метаболитов пантопразола (около 80%) выводится почками, остальное — с желчью.Основным метаболитом как в сыворотке, так и в моче дисметилпантопразол, конъюгированный с сульфатом. Период полувыведения основного метаболита (примерно 1,5 часа) не намного больше, чем у пантопразола.

Характеристики для отдельных групп пациентов. Пациентам с нарушениями функции почек (включая пациентов, находящихся на гемодиализе) уменьшение дозы пантопразола не требуется. Так же, как и у здоровых лиц, период полувыведения пантопразола у этих пациентов короткий. Совсем небольшое количество пантопразола диализируется. Несмотря на то, что период полураспада основного метаболита несколько увеличивается (2-3 часа), он быстро выводится, поэтому не накапливается.

Хотя у больных циррозом печени (класс А и В по классификации Чайлд-Пью (Child)) период полувыведения действующего вещества увеличивается до 7-9 часов и, соответственно этому, увеличивается площадь под кривой (AUC), максимальная концентрация пантопразола в плазме увеличивается лишь в 1,5 раза с такой у здоровых добровольцев.

Небольшое увеличение AUC и C Max у пациентов пожилого возраста по сравнению с пациентами младшего возраста не является клинически значимым.

Взаимодействия

действие пантопразола на абсорбцию других лекарственных препаратов. Пантопразол может снижать всасывание препаратов, биодоступность которых зависит от рН желудочного сока (например некоторых противогрибковых препаратов, таких как кетоконазол, итраконазол, позаконазол, или других препаратов, таких как эрлотиниб).Препараты против ВИЧ (атазанавир). Сочетанное применение ингибиторов протонной помпы с атазанавиром и другими препаратами против ВИЧ, адсорбция которых зависит от рН, может приводить к существенному снижению биодоступности последних и влиять на их эффективность. Поэтому сочетанное применение ингибиторов протонной помпы с атазанавиром не рекомендуется.Непрямые антикоагулянты (фенпрокумон и варфарин). Несмотря на отсутствие взаимодействия при одновременном назначении с фенпрокумоном и варфарином при проведении клинических исследований, зарегистрированы единичные случаи изменения международного нормализованного отношения (МНО) в постмаркетинговый период. Таким образом, пациентам, которые применяют непрямые антикоагулянты (например фенпрокумон и варфарин), рекомендуется осуществлять мониторинг МНО после начала, прекращения или при нерегулярном приеме пантопразола.Метотрексат. Одновременное применение ингибиторов протонной помпы с метотрексатом (в основном в высоких дозах) может повышать уровень метотрексата и/или его метаболита гидрометотрексата в плазме крови, что может привести к токсичности.Другие взаимодействия. Пантопразол в значительной степени метаболизируется в печени через систему цитохрома Р450. Основной путь метаболизма — деметилирование с помощью СYР 2С19 и других метаболических путей, в том числе окисление ферментом СYР 3А4. Исследования с лекарственными средствами, которые также метаболизируются преимущественно с помощью этих путей, такими как карбамазепин, диазепам, глибенкламид, нифедипин, фенпрокумон и оральными контрацептивами, содержащими левоноргестрел и этинилэстрадиол, не обнаружили клинически значимых взаимодействий.Результаты целого ряда исследований о возможных взаимодействиях указывают, что пантопразол не влияет на метаболизм активных веществ, которые метаболизируются с помощью СYР1А2 (таких как кофеин, теофиллин), СYР2С9 (например пироксикам, диклофенак, напроксен), СYР2D6 (таких как метопролол), СYР2Е1 (таких как этанол), не влияет на р-гликопротеин, который обеспечивает всасывание дигоксина.Не выявлено взаимодействия с одновременно назначаемыми антацидами.Проведены исследования по изучению взаимодействия пантопразола с одновременно назначаемыми определенными антибиотиками (кларитромицин, метронидазол, амоксициллин). Клинически значимых взаимодействий между этими препаратами не выявлено.Несовместимость. Р-р для инъекций нельзя смешивать с другими лекарственными средствами, кроме указанных в разделе ПРИМЕНЕНИЕ.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Вплив пантопразолу на всмоктування інших лікарських препаратів

Через виразне та тривале гальмування секреції соляної кислоти пантопразол може послаблювати всмоктування препаратів, біологічна доступність яких залежить від рН шлунка, зокрема азольних протигрибкових засобів (кетоконазол, ітраконазол, посаконазол) та таких препаратів, як ерлотиніб.

Засоби проти ВІЛ (атазанавір)

Сумісний прийом атазанавіру або інших ліків від ВІЛ, всмоктування яких залежить від рН, з інгібіторами протонного насоса може спричинити певне послаблення біологічної доступності ліків проти ВІЛ і, відповідно, знизити їх терапевтичну ефективність. Тому не рекомендується сумісний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса.

Кумаринові антикоагулянти (фенпрокоумон або варфарин)

Хоча під час клінічних фармакокінетичних досліджень при сумісному прийомі з фенпрокоумоном або варфарином реакції взаємодії не спостерігалися, у період постмаркетингового спостереження при сумісному застосуванні повідомлялося про декілька окремих випадків відхилень міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому для пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти (зокрема фенпрокоумон або варфарин), рекомендується моніторинг протромбінового часу (МНВ) на початку, після закінчення та при епізодичному застосуванні пантопразолу.

Сумісний прийом з атазанавіром

Не рекомендується сумісний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса. Якщо ж застосування комбінації атазанавіру з інгібітором протонного насоса неможливо уникнути, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (зокрема вірусного навантаження), особливо для комбінацій з підвищенням дози атазанавіру до 400 мг з 10 мг ритонавіру. Не перевищувати добову дозу пантопразолу 20 мг.

Інші дослідження лікарських взаємодій

У печінці відбувається екстенсивний метаболізм пантопразолу за участі ферментативної системи цитохрому Р450. Основний метаболічний шлях – це деметилювання CYP2C19 і серед інших метаболічних шляхів – окиснення CYP3A4.

Дослідження взаємодій з іншими лікарськими препаратами, що мають аналогічні метаболічні шляхи, зокрема карбамазепіном, діазепамом, глібенкламідом, ніфедипіном і пероральними контрацептивами з левоноргестрелом та етинілестрадіолом, не виявили клінічно важливих взаємодій.

Результати низки досліджень лікарських взаємодій свідчать, що пантопразол не впливає на метаболізм активних речовин за участі ферментів CYP1A2 (кофеїн, теофілін), CYP2C9 (піроксикам, диклофенак, напроксен), CYP2D6 (метопролол), CYP2E1 (етанол) та не впливає на асоційоване з p-глікопротеїном всмоктування дигоксину.

Взаємодії при сумісному застосуванні з антацидами не виявлено.

Також проводилися дослідження лікарських взаємодій при одночасному застосуванні пантопразолу з відповідними антибіотиками (кларитроміцином, метронідазолом, амоксициліном). Клінічно важливих взаємодій виявлено не було.

Фармакологічні властивості

Пантопразол є заміщеним бензимідазолом, який пригнічує секрецію соляної кислоти в шлунку шляхом специфічного впливу на протонну помпу парієтальних клітин шлунка.

Пантопразол перетворюється на активну форму в кислих канальцях парієтальних клітин, де він інгібує ферментну Н+-К+-АТФазу, тобто кінцеву стадію утворення соляної кислоти. Це інгібування є дозозалежним, впливає як на базальну, так і стимульовану шлункову секрецію кислоти. У більшості пацієнтів усунення симптомів відбувається протягом 2 тижнів. Як і інші інгібітори протонного насоса та інгібітори рецепторів Н2, пантопразол призводить до зниження кислотності в шлунку, наслідком чого є пропорційне збільшення виділення гастрину. Збільшення рівня гастрину є оборотним. Оскільки пантопразол зв’язується з ферментами, віддаленими від клітинних рецепторів, речовина впливає на секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції її виділення іншими речовинами (ацетилхоліном, гістаміном, гастрином). Дія препарату однакова при пероральному прийомі та внутрішньовенному введенні.

Рівень гастрину натще на тлі прийому пантопразолу зростає. При короткочасному застосуванні в більшості випадків не перевищує верхню межу норми. При довготривалому лікуванні рівень гастрину в більшості випадків зростає вдвічі. Надмірне зростання, втім, спостерігалось лише в окремих випадках. Як результат, у поодиноких випадках, при довготривалому лікуванні відзначалось незначне або помірне збільшення кількості специфічних ендокринних клітин шлунка (подібних до аденоматоїдної гіперплазії). Однак згідно з даними досліджень утворення клітин-попередників карциноїдів (атипова гіперплазія) або карциноїдних пухлин шлунка при застосуванні препарату в терапії людини не спостерігалось.

Всмоктування. Пантопразол всмоктується швидко, а максимальна концентрація в плазмі досягається вже після одноразового перорального прийому дози 20мг. В середньому через 2-2,5години після прийому досягається максимальна концентрація в сироватці на рівні близько 1-1,5мкг/мл; концентрація залишається постійною після багаторазового прийому.

Тривалість періоду кінцевого напіввиведення становить близько 1 години. Спостерігалось декілька випадків уповільненого виведення речовини з організму. Внаслідок специфічного зв’язування пантопразолу з протонними насосами у парієтальних клітинах тривалість періоду напіввиведення не корелює з тривалістю дії (пригнічення секреції кислоти), яка є набагато більшою.

Фармакокінетичні характеристики не змінюються при одноразовому або багаторазовому застосуванні. При прийомі дозами від 10 мг до 80 мг кінетичні характеристики пантопразолу в плазмі крові змінюються лінійно як після перорального прийому, так і після внутрішньовенного введення.

Зв’язування з білками плазми становить 98 %. Препарат зазнає майже повного метаболічного перетворення в печінці. Головним шляхом виведення метаболітів пантопразолу є нирковий (майже 80 %), решта виділяється з калом. Головним метаболітом як у сироватці, так і в сечі є дисметилпантопразол у формі кон’югату із сульфатом. Тривалість періоду напіввиведення головного метаболіту (1,5 години) не набагато перевищує тривалість періоду напіввиведення пантопразолу.

Біодоступність.Пантопразол повністю всмоктується після перорального прийому. Абсолютна біологічна доступність препарату у формі таблеток становить 77 %. Вживання їжі не впливає на показники AUC (площа під кривою «концентрація-час»), максимальної сироваткової концентрації та біодоступності. При прийомі разом з їжею збільшуються лише коливання тривалості латентного періоду.

Характеристики для особливих груп пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок (в тому числі пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі) зменшення дози пантопразолу не потрібне. Як і у здорових добровольців, період напіввиведення препарату у цих пацієнтів короткий. Незначна кількість пантопразолу діалізується. Незважаючи на те, що період напіввиведення головного метаболіту дещо зростає (2 — 3 години), він швидко виводиться і завдяки цьому не накопичується.

Хоча у пацієнтів з цирозом печінки (клас А та Б за класифікацією Чайлда) період напіввиведення діючої речовини збільшується до 3 — 6 годин і відповідно до цього у 3-5 раз збільшується AUC, максимальна концентрація пантопразолу в плазмі збільшується у 1,3 разу порівняно зі здоровими добровольцями.

Незначне збільшення показників AUC та максимальної концентрації у пацієнтів літнього віку, порівняноз молодшими пацієнтами, не є клінічно значущим.