Таблетки Грипго: инструкция, отзывы и цена

Форма выпуска и состав

Лекарственная форма Стопгрипана – порошок для приготовления раствора для приема внутрь, кристаллический: лимонный – светло-желтый, со специфическим ароматом лимона, полученный раствор желтоватый, непрозрачный, имеет запах лимона; черносмородиновый – от светло-розового до темно-розового с синими кристалликами, со специфическим ароматом черной смородины, полученный раствор фиолетовый, непрозрачный, имеет запах черной смородины (в картонной пачке 10 саше по 21,5 г).

Состав Стопгрипана (1 саше):

активные вещества: малеат фенирамина – 20 мг; гидрохлорид фенилэфрина – 10 мг; парацетамол – 325 мг; аскорбиновая кислота – 50 мг;
вспомогательные компоненты: мальтодекстрин, дигидрат цитрат натрия, сахароза, этилмальтол, диоксид титана, фосфат кальция, яблочная кислота, лимонная кислота, краситель солнечный закат желтый; лимонный – лимонный ароматизатор, краситель хинолиновый желтый; черносмородиновый – черносмородиновый ароматизатор, краситель Понсо 4R, краситель бриллиантовый голубой.

«Грипго» – эффективное средство от простуды

Грипго представляет собой комбинированный лекарственный препарат, действие которого направлено на борьбу с симптомами гриппа.

Лекарственное средство помогает при простудных заболеваниях, обладает жаропонижающим и противовоспалительным действием.

Препарат имеет противопоказания и побочные эффекты, перед применением обязательна консультация врача.

Показания

Грипго используется в качестве симптоматического средства при лечении ОРЗ, ОРВИ, гриппа, сопровождающихся головной болью, лихорадкой, синуситом, ринитом, заложенностью носа, кашлем, болью в глазах и мышцах.

Способ применения

Суточная норма для взрослых и детей от 12 лет составляет 1 таблетка 3-4 р. в день, максимальная доза — 4 таблетки, продолжительность курса лечения не должна превышать 3-5 дней.

Формы выпуска

Препарат выпускается в таблетках капсулообразной формы, блистеры и стрипы расфасованы в картонные упаковки.

4 вида упаковки:

10 таб. в блистере, 10 блистеров;
4 таб., 50 блистеров;
10 таб. в стрипе, 10 стрипов;
4 таб. В стрипе, 50 стрипов.

Состав

В состав препарата входят следующие действующие вещества:

парацетамол — вещество обладает обезболивающим и жаропонижающим действием;
кофеин, стимулирующий сосудистый и дыхательный центры мозга, в результате улучшения физического и эмоционального состояния пациентов снижаются появления астении при инфекциях;
фенилефрина гидрохлорид снижает гиперемию и отек в верхней части дыхательных путей и синусах, что способствует улучшению носового дыхания, действие вещества направлено на альфа-адренорецепторы, в результате чего сужаются периферические сосуды, снижается их проницаемость, уменьшается выработка слизистого секрета.
хлорфенирамина малеат снижает аллергический компонент инфекционного заболевания, происходит блокировка гистаминовых H1-рецепторов, исчезает насморк, резь в глазах, зуд в носу.

К дополнительным веществам относится микрокристаллическая целлюлоза, кроскармеллоза натрия, стеарат магния.

Лекарственное взаимодействие

Грипго не рекомендуется сочетать с этиловым спиртом и другими лекарственными препаратами, в составе которых содержится парацетамол и другие обезболивающие препараты ненаркотического происхождения.

Зидоводин, рифампицин, дифенин, карбамезелин, барбитураты и другие препараты, действие которых направлено на индукцию микросомальных ферментов печени, способствуют усилению гепатотоксического действия парацетамола. Барбитураты снижают антипиретические свойства парацетамола.

Препарат не рекомендован к употреблению пациентам, проходящим лечение ингибиторами моноаминоксидазы и трициклическими антидепрессантами. Прием парацетамола допускается только через две недели после окончания приема ингибиторов моноаминоксидазы.

У пациентов, сочетающих прием Грипго и резерпина может развиться артериальная гипертензия. Производные алкалоидов спорыньи способствуют развитию аритмии; холестирамин, домперидон, метоклопрамид снижают абсорбцию активных элементов Грипго.

При сочетании препарата с мексилетином, тебинафином, кетоконазолом и флюконазолом может повыситься плазменная концентрация и токсические свойства кофеина. Входящий в состав препарата парацетамол усиливает терапевтическое воздействие непрямых антикоагулянтов.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика

Действие Стопгрипана обусловлено свойствами его активных компонентов:

фенирамин: оказывает антиаллергическое и противоотечное действие, способствует уменьшению проницаемости сосудов, выделений из носа, слезотечения, а также устранению чихания;
фенилэфрин: оказывает сосудосуживающее действие, что способствует устранению отека слизистых оболочек носа, придаточных пазух носа и носоглотки, уменьшению выделений из носа и, как следствие, облегчению носового дыхания;
парацетамол: обладает анальгетическим и жаропонижающим свойствами;
аскорбиновая кислота: улучшает переносимость парацетамола и удлиняет его эффект; принимает участие в регулировании углеводного обмена, окислительно-восстановительных процессов, свертываемости крови, регенерации тканей, а также в синтезе стероидных гормонов; увеличивает устойчивость организма к инфекциям, снижает сосудистую проницаемость, потребность в витаминах B₁, B₂, A, Е, пантотеновой и фолиевой кислоте.

Инструкция по применению

чистой водымедаЗная этот факт, шприцем из рюмки набирают нужное количество раствора, а именно:

Для дозировки 30 мг Осельтамивира – 2 мл;
Для дозировки 45 мг Осельтамивира – 3 мл;
Для дозировки 60 мг Осельтамивира – 4 мл.

Препарат в зависимости от возраста и массы тела рекомендуется принимать в следующих дозировках:

Взрослые и подростки старше 12 лет – принимать по 75 мг по 2 раза в день в течение пяти суток. Прием Осельтамивира в дозировке более 150 мг в сутки не увеличивает эффективность препарата, потому больше двух капсул по 75 мг пить нецелесообразно и бесполезно.
Дети в возрасте 8 – 12 лет с массой тела более 40 кг – принимать по одной капсуле по 75 мг по два раза в сутки в течение пяти дней.

Дозировка Осельтамивира для детей младше 8 лет, а также для детей и взрослых с массой тела менее 40 кг зависит от веса их тела, и составляет следующие значения:

Дети с массой тела менее или равной 15 кг – принимать по 30 мг по два раза в сутки в течение пяти дней.
Дети с массой тела 15 – 23 кг – принимать по 45 мг по два раза в сутки в течение пяти дней.
Дети и взрослые с массой тела 24 – 40 кг – принимать по 60 мг (2 капсулы по 30 мг) по два раза в сутки в течение пяти дней.
Дети младше 8 лет с массой тела более 40 кг – принимать по 75 мг по 2 раза в сутки в течение пяти дней.

Профилактические дозировки препарата также определяются возрастом и массой тела пациента, и составляют следующие значения:

Взрослые и подростки старше 12 лет – принимать по 75 мг по одному разу в день в течение 6 недель подряд.
Дети в возрасте 8 – 12 лет, имеющие массу тела более 40 кг – принимать по 75 мг по одному разу в сутки в течение 10 дней.

Профилактическая дозировка Осельтамивира для детей 1 – 8 лет, а также для детей старше 8 лет и взрослых с массой тела менее 40 кг зависит от веса их тела, и составляет следующие значения:

Дети с массой тела менее или равной 15 кг – для профилактики гриппа принимать по 30 мг по одному разу в сутки в течение 10 дней.
Дети с массой тела 15 – 23 кг – принимать для профилактики гриппа по 45 мг по одному разу в сутки в течение 10 дней.
Дети и взрослые с массой тела 24 – 40 кг – принимать по 60 мг по одному разу в сутки в течение 10 дней.
Дети младше 8 лет с массой тела более 40 кг – принимать по 75 мг по одному разу в сутки в течение 10 дней.

креатининапробе Ребергагемодиализетрансплантации

Инструкция по применению

Показания

Грипго таблетки показаны к применению в следующих случаях:

в случаях острого респираторного заболевания вирусного характера, в том числе при гриппе,
синусит,
простуда,
инфекции верхних отделов дыхательных путей, характеризующиеся лихорадкой, мышечной болью, головной болью, аллергическими проявлениями (ринит, заложенность носа, чихание, слезотечение).

Применение, режим дозирования

Таблетки Грипго назначаются: детям от 12 лет и взрослым по 1-ой штуке три р. в день. Суточная доза – максимум 4 таблетки.

Нежелательные явления

Применение препарата Грипго дает нежелательные явления со стороны центральной нервной системы, пищеварительной системы, сердечно-сосудистой системы, кроветворной системы, а также аллергические проявления.

Противопоказания

Таблетки Грипго противопоказаны к применению лицам, страдающим следующими заболеваниями:

выраженной артериальной гипертензией,
дефицитом глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы,
выраженными нарушениями почечной и печеночной функций,
заболеваниями сердца и сосудов,
гипертиреозом,
глаукомой,
гипертрофией простаты,
хроническим алкоголизмом.

Препарат противопоказан к приему беременным, кормящим женщинам и детям до 12 лет.

Передозировка

При передозировке специфическая симптоматика отсутствует. Наблюдаются общие симптомы интоксикации – тошнота и рвота, сухость во рту, сухость слизистой носа, анорексические явления, боли в животе, сердечные нарушения ритма, печеночная недостаточность, кома. Для снятия симптомов интоксикации необходимо провести промывание желудка, индуцировать рвоту, принять внутрь четыре таблетки активированного угля. Далее необходимо проводить симптоматическое лечение. Антидот парацетамола – метионин, ацетилцистеин.

Взаимодействие с другими лекарственными препаратами

Одновременный прием таблеток Грипго с препаратами, содержащими парацетамол запрещен вследствие возможной передозировки.
При одновременном приеме препарата Грипго с дифенином, барбитуратами, карбамазепином, а также с зидовудином, рифамлицином повышается риск развития гепатотоксического состояния.
Жаропонижающее действие парацетамола снижается барбитуратами.
Гепатотоксичность парацетпамола также повышается при совместном приеме препарата Грипго и этанола.
Одновременный прием Грипго и резерпина провоцирует повышение артериального давления.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

Не наблюдалось значимого взаимодействия, изменения терапевтического эффекта и частоты побочных явлений при одновременном применении Осельтамивира со следующими широко распространенными лекарственными препаратами:

Азитромицин (Сумамед);
Магния и алюминия гидроксид (Алмагель, Маалокс и т.д.);
Амантадин;
Амоксициллин;
Бендрофлуметиозид;
Бета-адреноблокаторы (Пропранолол, Атенолол и др.);
Блокаторы Н2-гисаминовых рецепторов (Ранитидин, Циметидин, Фамотидин и т.д.);
Варфарин;
Глюкокортикостероидные гормоны (Дексаметазон, Преднизолон и т.д.);
Доксициклин;
Ингибиторы ангиотензин-превращающего фермента (Каптоприл, Эналаприл);
Ингаляционные бронхолитики (Флумикорт, Сальбутамол и т.д.);
Кодеин;
Ксантины (Теофиллин, Теобромин);
Нестероидные противовоспалительные средства (Ацетилсалициловая кислота, Аспирин, Парацетамол, Ибупрофен, Нимесулид и др.);
Пенициллин;
Псевдоэфедрин;
Римантадин;
Цефалоспорины (Цефалексин, Цефуроксим, Зиннат, Цефтриаксон и т.д.);
Эритромицин.

БутадионМетотрексат

Особливості застосування

Не перевищувати рекомендовані дози.

Не застосовувати одночасно препарати, які містять парацетамол, та з іншими протизастудними засобами; з седативними, снодійними засобами.

Якщо симптоми захворювання не зникають або головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.

Ризик передозування підвищується при алкогольних захворюваннях печінки. Під час лікування слід виключити вживання алкоголю, який посилює седативний ефект хлорфеніраміну малеату і гепатотоксичність парацетамолу. Слід враховувати, що у хворих з алкогольним нециротичним ураженням печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Пацієнтам, які щодня приймають аналгетики при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж застосовувати препарат.

У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу може підвищитися ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

При застосуванні препарату слід уникати надмірного вживання кави, міцного чаю, інших тонізуючих напоїв та лікарських засобів, що містять кофеїн. Це може спричинити проблеми зі сном, тремор, напруження, дратівливість, відчуття серцебиття. Не вживати алкоголь.

3 обережністю застосовувати при компенсованій серцевій недостатності, пацієнтам, у яких існує ризик виникнення судомних нападів, пацієнтам з хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, персистуючим або хронічним кашлем, який виникає внаслідок куріння або емфіземи легень, коли кашель супроводжується надлишковою секрецією харкотиння. Застосовувати з обережністю особам, схильним до підвищення артеріального тиску.

Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти. Застосування препарату може зумовити позитивний аналітичний результат допінг-контролю. При тривалому застосуванні необхідно проводити контроль периферичної крові та функціонального стану печінки. Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин чи подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект, та пацієнтам з порушеннями функції нирок і печінки.

Фенілефрин може спричинити прискорення пульсу, запаморочення або сильне серцебиття; пацієнтів, відповідно, слід про це попередити.

У разі випадкового передозування хворому необхідно негайно звернутися до лікаря, навіть якщо самопочуття не погіршилось.

Зберігати препарат поза полем зору дітей та у недоступному для дітей місці.

Лекарственное взаимодействие

ингибиторы моноаминоксидазы, седативные препараты, этанол: их действие усиливается;
фенотиазиновые производные, антидепрессанты, антипсихотические и противопаркинсонические средства: вероятность появления ксеростомии, запоров, задержки мочи возрастает;
глюкокортикостероиды: риск повышения внутриглазного давления увеличивается;
непрямые антикоагулянты: их эффективность возрастает (из-за парацетамола);
урикозурические препараты: их эффективность снижается (из-за парацетамола);
ингибиторы моноаминоксидазы, фуразолидон: вероятность развития гипертонического криза, возбуждения, гиперпирексии возрастает (из-за фенирамина);
трициклические антидепрессанты: симпатомиметическое действие усиливается;
галотан: риск развития желудочковой аритмии возрастает;
гуанетидин: его гипотензивное действие возрастает, одновременно с этим альфа-адреностимулирующая активность фенилэфрина усиливается;
барбитураты, дифенин, карбамазепин, рифампицин и прочие индукторы микросомальных ферментов печени: вероятность появления гепатотоксического действия парацетамола возрастает.

Способ применения и дозы

Грипго применяется для перорального употребления. Таблетки перед проглатыванием не рекомендуется разжевывать, разламывать или измельчать. Препарат может приниматься независимо от употребления пищи.

Подростки и взрослые больные принимают препарат по 1 таблетке от 3 до 4 раз в сутки.

Максимальная суточная доза – 4 таблетки. Если после 3 дней приема препарата в состоянии больного не наблюдается положительной динамики, то его употребление прекращают и заменяют другим альтернативным средством. Длительность лечения может варьироваться от 3 до 5 дней. При более длительном приеме препарата необходимо контролировать функцию печени.

Аналоги и синонимы

Синонимы Осельтамивир – это следующие нижеперечисленные препараты:

Инфлюцеин;
Номидес;
Сельтавир;
Тамифлю.

Аналоги Осельтамивир – это следующие нижеперечисленные лекарственные средства:

Альтевир;
Альфарона;
Амизон;
Амизончик;
Амиксин;
Антигриппин-Максимум;
АнГриКапс Максима;
Араглин Д;
Арбидол и Арбидол Максимум;
АрвиМакс;
Арпефлю;
Афлюдол;
Аэрус;
Бонафтон;
Виферон;
Гиаферон;
Гипорамин;
Гриппферон;
Ингавирин;
Ингарон;
Интрон А;
Изопринозин;
ИРС-19;
Йодантипирин;
Кагоцел;
Лавомакс;
Лакринат;
Ломагерпан;
Некст;
Неовир;
Нобазит;
Оксолин;
ОРВИтол;
Панавир;
Реаферон-ЕС-Липинт;
Реленза;
Ремантадин;
Римантадин;
Стопгрипан форте;
Тилаксин;
Триазавирин;
Тилорон;
Цитовир-3;
Цыгапан;
Эргоферон.

Аналоги дешевле

Более дешевыми аналогами Осельтамивира являются следующие лекарственные препараты:

Антигриппин-Максимум;
Арбидол и Арбидол Максимум;
Бонафтон;
Гипорамин;
Ингарон;
ИРС-19;
Йодантипирин;
Кагоцел;
Оксолин;
Ремантадин;
Римантадин;
Тилорон;
Эргоферон.

Побочные эффекты

Осельтамивир в любой дозировке у взрослых и детей способен провоцировать следующие побочные эффекты со стороны различных органов и систем:1.

Тошнота;
Рвота;
Диарея (понос);
Боли в животе.

Бессонница;
Головокружение;
Головная боль.

Заложенность носа;
Боль в горле;
Кашель.

Ощущение усталости;
Общая слабость;
Боль в конечностях, спине, суставах и ухе;
Нарушение менструального цикла (для женщин);
Конъюнктивит.

За период применения Осельтамивира также были выявлены следующие ВОЗМОЖНЫЕ побочные эффекты:1.

Дерматит;
Кожная сыпь;
Экзема;
Крапивница;
Синдром Стивенса-Джонсона;
Мультиформная экссудативная эритема;
Токсический эпидермальный некролиз;
Анафилактический шок;
Отек Квинке.

Гепатит;
Печеночная недостаточность;
Желтуха;
Повышение активности аспартатаминотрансферазы (АсАТ) и аланинаминотрансферазы (АлАТ).

Судороги;
Делирий (спутанность сознания, дезориентация во времени и пространстве, бред, галлюцинации, возбуждение, тревожность, ночные кошмары).

Желудочно-кишечные кровотечения;
Геморрагический колит.

Нарушение зрения;
Аритмия.

Передозування

Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярне вживання надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку ЦНС − запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи − нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

Симптоми передозування, зумовлені дією фенілефрину та хлорфеніраміну малеату: головний біль, гіпергідроз, сонливість, безсоння, зміни поведінки, неспокій, дратівливість, тремор, судоми, гіперрефлексія, запаморочення, нудота, блювання, тахікардія, аритмії, екстрасистолія.

При передозуванні хлорфеніраміну малеату стан може варіювати від пригніченого до збудженого (неспокій та судоми). Можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми, включаючи мідріаз, фотофобію, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення температури тіла, атонію кишечнику; пригнічення центральної нервової системи супроводжується розладами дихання та порушеннями роботи серцево-судинної системи.

При передозуванні кофеїну відзначаються такі симптоми: зневоднення, гіпертермія, дзвін у вухах, біль в епігастральній ділянці, збільшення частоти діурезу, екстрасистолія, тахікардія, прискорене дихання, аритмія, вплив на центральну нервову систему (запаморочення, безсоння, збудження, дратівливість, психомоторне збудження, стан афекту, тривожність, тремор, блювання, судоми, конвульсії, ажитація, занепокоєння, делірій, підвищена тактильна або больова чутливість).

Лікування передозування. При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є не достовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту внутрішньовенно слід вводити N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювання можна застосовувати метіонін перорально як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Грипго – цекомбінований лікарський засіб, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу.

Парацетамол – це аналгетик-антипіретик, який має жарознижувальні і знеболювальні властивості, що пов’язано із впливом парацетамолу на гіпоталамічний центр терморегуляції і його можливістю інгібувати синтез простагландинів.

Кофеїн – це алкалоїд з групи метилксантинів, який безпосередньо стимулює дихальний і судинний центри головного мозку, покращує фізичний та емоційний стан пацієнтів, завдяки чому зменшуються прояви астенії при інфекційних захворюваннях. Збільшує аналгезуючий ефект парацетамолу.

Фенілефрину гідрохлорид – симпатоміметичний засіб, який, зменшує набряк слизової оболонки носа і придаткових пазух, вираженість ексудативних проявів, що сприяє покращенню носового дихання

Стимулює переважно альфа-адренорецептори, завдяки чому відбувається звуження периферичних судин і зменшення їх проникності, зменшується утворення слизового секрету

Хлорфеніраміну малеат – антигістамінний засіб, який має протиалергічну дію. Конкурентно блокує гістамінові H₁-рецептори і перешкоджає розвитку ефектів гістаміну, усуває нежить, свербіж у носі, сльозотечу та різь в очах.

Фармакокінетика.

Парацетамол швидко та майже повністю абсорбується у шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 30-60 хвилин. Період напіввиведення із плазми крові становить 1-4 години. Рівномірно розподіляються по всіх рідинах організму. Зв’язування з білками варіабельне. Термін знеболювальної дії препарату – 4-6 годин, жарознижувальної дії – 6-8 годин

Виводиться переважно нирками у формі кон’югованих метаболітів, менше 5 % екскретується у незміненому вигляді

Кофеїн і його водорозчинні солі швидко всмоктуються в кишечнику (в тому числі й товстому). Період напіввиведення із плазми крові становить близько 5-10 годин. Основна частина деметилюється та окислюється. Близько 10 % виділяється нирками у незміненому вигляді.

Фенілефрину гідрохлорид має низьку біодоступність внаслідок нерівномірної абсорбції і впливу моноамінооксидази у шлунково-кишковому тракті і печінці при «першому проходженні». Виводиться нирками у вигляді метаболітів. Підкислення сечі прискорює виведення із організму.

Хлорфеніраміну малеат повільно всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2,5-6 годин, 70 % його зв’язується з білками плазми крові. Біодоступність становить від 25 % до 50 % від прийнятої дози. Хлорфенірамін піддається метаболізму при «першому проходженні» у печінці, значною мірою метаболізується у печінці з утворенням метаболітів дезметил- і дідезметилхлорфеніраміну. Хлорфенірамін розподіляється по всьому організму, проходить через гематоенцефалічний бар’єр. Метаболіти та препарат виводяться, головним чином, із сечею у незміненому вигляді протягом 4-6 годин. Виведення залежить від рН сечі та ступеня виділення. У дітей відзначається більш швидке та екстенсивне всмоктування, виведення і період напіввиведення.

Форма выпуска, состав, описание и условия хранения

капсулы для приема внутрьсоль осельтамивира фосфатВ настоящее время выпускаются три дозировки капсул Осельтамивира:

Осельтамивир 30 мг – каждая капсула содержит 39,4 мг осельтамивира фосфата, что соответствует 30 мг чистого осельтамивира;
Осельтамивир 45 мг – каждая капсула содержит 59,1 мг осельтамивира фосфата, что соответствует 45 мг чистого осельтамивира;
Осельтамивир 75 мг – каждая капсула содержит 98,5 мг осельтамивира фосфата, что соответствует 75 г чистого осельтамивира.

В качестве вспомогательных компонентов Осельтамивир разных дозировок и практически всех производителей содержит одни и те же следующие вещества:

Крахмал кукурузный прежелатинизорованный;
Повидон К-30;
Кроскармеллоза натрия;
Натрия стеарилфумарат;
Тальк.